Понад річкою широкою
Ростуть верболози.
Йде дівчина чорноброва,
Втераючи сльози.
Втерла очі чорноокі,
Змахнула рукою.
Дуже гарная дівчина
З русою косою.
А на зіустріч козак їде,
Коня напувати.
Здрастуй мила, чорноброва,
Щось маю казати:
-Ой, чому ж ти дівчинонько,
Голосно голосиш?
-Ой, чому ж ти моя пташко,
Мене не запросиш?
-Добридень, мій козаченьку,
Мовила дівчина-
Щиро й гарно посміхнулась,
Низенько вклонилась.
Полюбила я навіки,
Хлопця молодого.
Дуже гарного й милого,
Козака міцного.
Давай підемо, кохана,
Коня напувати.
Скоро будемо з тобою,
Весілля справляти.
Ой, козаки - козаченьки,
Не ходіть по воду.
Не давайте дівчинонькам
Бачить вашу вроду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491182
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: ГАЛИНА ПОЛИЩУК (ЯРМУЛЬСКАЯ)