Пишу дияволу письмо,
Проте що я нездамся.
Попри усі негаразди,
І якби він не старався.
Я на коліна не впаду,
Буду битись поки живу.
Я свою свободу відстою,
І байдуже що я помру.
Ти забереш лиш тіло,
Скровавлене боями.
Но тобі не зтерти,
Від болю плями.
Тіло нечує жалю,
Не пізнає любові.
Воно лиш розуміє,
Терміни наукові.
Ось чому потрібні душі,
Це скриньки почуттів.
Вони тобі не підвласні,
Якби ти цього не хотів.
Ти можеш нас залякати,
Що аж тіло степенеться.
Ти можеш нас проклясти,
Що аж Земля задрегнеться.
І може сотні наших падуть,
Під натиском війська твого.
Но душу вони не віддадуть,
Що у них є самого дорогого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491026
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: 333