Сніг замітає і дрiбиться, колиться,
Місяць замерз, все ж проміння ясне,
Знову полинув я в рідну околицю,
Блимає вогник і кличе мене.
Всі ми бездомники,щастя згубилося,
Все що тут маю, співаю, ловлю,
Знову вечеряю в батьківськім домі я,
Знов пригортаю матусю свою.
Дивиться матінка, очі змокрілії,
Мови не чути, так ніби й без мук,
Хоче узяти горнятко- безсилая,
Падає чашка і ложка із рук.
Люба, кохана, старенька і ніжная,
З думами горя,прошу, не дружись,
Слухай ось цю заметіль білосніжную,
Я розкажу тобі все! Лиш молись!
Бачив багато я , їздив країнами,
Всіх я любив і багато страждав,
Був я розгублений ,пив сильно днинами,
Кращу ніж ти я ніде стрічав.
Піч горить в хаті, лежанка, я гріюся.
Чоботи скинув і плащ на кілок,
Знову ожив я, і знову надіюся,
Так ,як й в дитинстві, на кращий кусок.
А за вікном, під зимовії всхлипи,
Спогади линуть, я ними іду,
Бачу, як сумно летять листя липи,
Снігом присипані в нашім саду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490989
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: горлиця