Помандрую я у часі
У звичайнім суперкласі,
Щоб побачить майбуття
І яке там є життя.
Як там Україна наша
Й агресивна нині Раша,
Чи змінилися вони,
Чи немає там війни.
Перетну я фантастично,
Хоча нині це й не звично,
Ну, хоча би сотню літ,
Де й закінчиться політ.
Україно, мила нене,
Ти рідненька й там для мене,
Ти красива як завжди,
Історичні скрізь сліди.
Боротьби і перемоги,
Вірю, не без допомоги
Сили Божої тоді,
Як були ми у біді.
У майбутньому я бачу,
Й особливо це відзначу,
Все інакше як є нині
В нашій славній Батьківщині.
Всі заможні та щасливі
У містах й на сільській ниві,
Український добрий світ
Процвітає сотню літ.
Діють людяні закони,
Є, звичайно, й заборони
На агресію людську
Й бездіяльність громадську.
Я дивлюся все вирує,
На Майдані люд святкує,
Перемогу гідності,
Щоб не жити в бідності.
Пам’ятник Небесній Сотні
В квітах як завжди й сьогодні,
Пам’ятають люди їх,
Банди ж знищили барліг.
В Європейському Союзі
Живе мирно, не в напрузі,
Український наш народ,
Подолавши світ незгод.
І Росія теж змінилась,
Жить по новому навчилась,
Без диктаторів й царів,
Бо народ так захотів.
Демократію й свободу
Для російського народу
Здобували у борні
Патріоти не одні,
Їх підтримали народи
Усіх націй для свободи
Проживання на землі
Й зникли геть всі сили злі.
Часу більше я не маю,
На повернення чекаю
В наший не спокійний час,
Де вогонь мій ще не згас.
Слава нашій Україні,
Мирній, добрій Батьківщині,
Вічно житиме вона
Й хай квітує мов весна.
96.04.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490837
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: Георгій Грищенко