розбита вщент.. позбавлена цілунків
відгомоном минулих давніх літ
ціною керамічних стуків лунки
у кільце недолюблених орбіт..
яка смішна ця скрита неспроможність
який тупий цей вугол дивозір
звестися нанівець у ту тотожність
на терезах вчини мені укір
монеткою посрібленим малюнком
осанкою тягнись до моїх мір
збери у полустанок моє літо
у кошику зігрій як кошеня
навчи мене любити і радіти
набридло оживати навмання..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490705
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: ЇЇ ТІНЬ