Я прийшов сюди нізвідки.
Щоб не просто нудьгувати,
Правда і сум - мої свідки,
Хочеться від цього завити...
Хай один у полі не воїн,
Та мрію словом кує,
Серед прогалин, вибоїн
Нове зерно встає...
Всі кудись поспішають,
І на всіх висить кімоно,
Оду грошам співають,
А в мене життя одно...
У часі локальних воєн
Кожен щось програє,
А серед прогалин, вибоїн
Нове зерно встає...
Сонце світить в тумані,
День готує порцію яду,
Знову йти на татамі,
Відбивати чергову навалу...
Та б"ються відважно герої.
Їм лукавство в очі плює,
А за ними серед вибоїн
Нове зерно встає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490551
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.04.2014
автор: Мандрівник