Фальшиві Музи , зась мого порогу !
Ви як примари світу небуття ,--
підступно надихаєте творити
і випиваєте з душі життя .
Звели зі світу ви не одного поета ,
бо ваша суть облудна і страшна ,-
краса натхненна і п’янка ,
але нутро , як в перевертня .
Вино , кохання і екстрим ,
і вибухи адреналіну ,--
та стане світ колись чужим ,
все надоїсть , усе набридне .
Перенасичений усім поет
усе частіше Муз своїх міняє ,
себе вважає владарем життя
і відчуття усе нові шукає .
Колись спустошить він себе до дна ,
все надоїсть тоді йому , усе набридне ;
розвіється натхнення , як дурман ,
поглине пустка , лишиться обман .
липень 2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490373
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2014
автор: Іванюк Ірина