Старі Карпати , дідугани сиві ,
як мудреці ,-- статечні , мовчазні ;
кремезні плечі , синії жупани ,
смереки , мов трембіти запашні .
Мандрує сонце , золотить дерева ,
голубить вітер сон-траву ,
а небо на могутні плечі
схилило чистую блакить свою .
А коли ляже ніч у піднебеснім краю ,
і місяць вкриє лагідно її ,
небесні ліхтарі засвітять зорі ,
прилинуть в гори юні сни тоді .
І будуть снитись їм пташині співи ,
незайманість галявин й полонин ,
і височінь небес безкрая ,
і день новий , що сходить до вершин .
03/04/2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490209
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2014
автор: Іванюк Ірина