…Я ішла, а мене чекали
сто вершин, сто падінь, сто злетів…
Сто доріг, сто стежок… вокзалів…
Новий принц на новім драндулеті…
Як прийду я з доріг додому,
то з розпуки замішу тісто…
Повтикаю, як аксіому,
я в те тісто дрібне намисто…
Я з розпуки замішу тісто,
а з жалю напечу котлети.
А потім розіб’ю на друзки
сто вершин, сто падінь…сто злетів.
Сто доріг… сто стежок… вокзалів.
Сто освідчень і драндулетів.
…як ішла я від тебе… Знаєш…
То з розпуки місила… Дзуськи…
Ти мене десь отам чекаєш…
Я ж отут - увесь світ на друзки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2014
автор: гостя