Лив дощ, був рясним і ніяк не вщухав,
Вона у провулках шукала минуле,
Ніхто не чекав її в зливу, не знав,-
Що мріялось їй – стало лише намулом.
На вітрі тремтіла , та як їй піти,
Даремно чекати погоди із моря,
Втішалась, дурненька, посеред сльоти,
Що мури із нею хоча б поговорять.
В дощі нерозумно кричати: "Вернись!"
Як тій, що в світи подалась за вітрами,
На шепіт вона не озветься: «киць-киць»,
Бо в місті дощів зачинилася брами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489913
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2014
автор: Лана Сянська