30.03.2014* 15:00
Перебираючи свої папери, а я тепер часто це роблю, бо треба викидати непотрібне, наштовхнувся на теку, в якій зібрані деякі записи про моїх молодших синів. Записи робив для себе і розумію, що вони приватні, тому тільки деякі з них хочу показати.
Моїм синам тоді було: Світозару менше 7 років, Дарію менше 5 років.
1.
Дарій:
- Я маю одну думку в голові!
Світозар:
- Викинь її із голови!
Дарій:
- Не можу, вона дуже тяжка для мене!
2.
Я разом із Дарієм іду додому, забравши його із садочку.
- Тато! От є Місяць, є зорі, є Земля та Сонце, є планети. А що знаходиться за всім цим?
- Не розумію.
- Ну, що знаходиться за всім цим?
- А-а-а! Зрозумів. Там знаходяться теж сонця, планети, Космос.
- Я так і думав.
3.
Дарій у бурхливій розмові із Світозаром:
- Я знаю, що я подарую татові на день народження! Я подарую йому ремінь, щоб він бив нас по сідниці.
Трохи пізніше Дарій зробив шкоду. Я, шуткуючи,:
- Дарій! Я тобі попу поб'ю!
- Рукою чи головою?
4.
Забрав Дарія із садочку. Гарна погода, сонячна. Ми повільно ідемо поряд. Раптом Дарій говорить:
- Тато! Запитай у мене чому я сумний!
- Дарій, чому ти сумний?
- Тому, що не можу їсти морозиво та шоколад, пити каву.
5.
На відпочинку.
Хлопці щось засперечалися між собою, почали з'ясовувати відношення, Дарій образився та пішов і став за рогом будиночка. Це у нього була стала стандартна поза: голова нахилена, брови насуплені, руки складені на грудях і похмурий погляд. А у нас був сусід в гостях. Він почав активно кликати Дарія за стіл. Дарій не відкликався і тоді Світозар сказав:
- Не чіпайте Дарія! Він у стані Гробокопа!
6.
Дарій багато плавав на надувній баранці, а окрім цього весь час будував із піску фортеці. Навколо нього весь час збиралися малюки, головним чином дівчата. От і з'явилася мала дівчина, віком десь до 3 років, засмагла, повністю гола. Вона була активна, кумедна і її належність до жіноцтва була вже достатньо ясно промальована. Дружина не витримала і запитала у Дарія, коли він підбіг до неї:
- Дарійку! Ото біля тебе бігає голяком дівчинка чи хлопчик?
- Безумовно дівчинка.
- А як ти пізнав?
- Та у неї ж заколка у волоссі!
7.
Дарій будує фортецю із піску. Я стою на відстані біля лежаків та спостерігаю за ним. Він грається сам. Раптом біля нього з'являється хлопчик його віку, але я вже помітив раніше, що цей хлопчик має дуже погану вдачу та звички. У хлопчика в руках тонка пластмасова хворостина. От він замахується нею на Дарія, але той не бачить - він зосереджено будує. Хлопець торкає Дарія хворостиною, але той не реагує. Поряд з дітьми лежить мати хлопчика, дивиться на нього, але зауваження не робить. Тоді я швидко підходжу до них і на відстані декількох метрів завмираю. Очікуючи. В цей час хлопець встромляє свою хворостину у одну із веж, що побудував Дарій. І починає, розкручуючи хворостину, руйнувати її. Дарій піднімає голову , дивиться на хлопця і говорить:
- О! У тебе є прапор! То це буде твоя башта. Давай разом далі будувати. Ти не вмієш? Зараз покажу...
Ошелешений хлопець присідає біля Дарія та починає його слухати, а я, теж ошелешений, відходжу.
8.
Після відпочинку Дарій, шукаючи вираз свого відношення до мене, назвав мене супер-татом.
9.
Світозар під час сніданку:
- Тато! У тебе на вусах молоко! Краще б ти їх поголив!
Дарій:
- Тоді ми б не пізнали нашого тато!
10.
Повертаємось із тренування по фехтуванню додому. Прямуємо по вулиці до перших сходів, щоб спуститися до метро. Дарій говорить:
- Тато! Я вже знаю, що я буду робити коли виросту. Я буду писати книги. Одну книгу вже придумав. Вона буде називатися "Історія Людини".
*****
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489171
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2014
автор: Левчишин Віктор