А я не вмію писати
красиво,
з словами срібними,
птахами ясними...
А я пишу лише так, як
умію,
без порівнянь і метафор
прекрасних.
А я не вмію, щоб річкою
сильною
мої творіння у душу
лились.
Мої вірші є стежиною
пильною
і заросте та стежина
колись.
А я ніколи похвал не
здобуду
бо я для себе лише і пишу.
Та й не важливі мені
думки люду,
я чую серце і душу свою.
А я ніколи-ніколи не стану
комусь читати вірші
наодинці.
Бо я не вечір, я лише
ранок,
а мої строфи-тихі
проміння.
А мої вірші не кличуть до
бою,
не спонукають із радістю
жити,
вони наповнені сумом і
болем,
вони нічого не можуть
навчити.
Я все це знаю, я знаю, я
знаю...
Та все одно так натхненно
пишу.
Бо на папері усе я лишаю,
що переповнює душу
мою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488363
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2014
автор: Поправка Юлія