То був лише сон.
І ніщо не пекло і не терпло.
Лиш очі горіли
пекельним вогнем вдалині…
Глибока дорога
вела до уявного пекла…
В німу невагомість.
Можливо, до центру землі…
То був лише сон.
І тому не боліло, не терпло…
Лише доторкнусь
до твоїх прохолодних долонь.
Чому ж тоді так калатає
збентежене серце?
Чому ж тоді кров так шумить
капілярами скронь?
То був лише сон.
А у сні не болить… І не терпне.
Прокинусь й побачу зірки
за вікном угорі.
І вітром розвіє стежки
до уявного пекла.
Пісками завіє дорогу
до центру землі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2014
автор: гостя