Співали птахи…
Проникали до мене крізь вікна.
( ...і кава без цукру
усе ще гірчить на столі)
Всесильна весна,
відбираючи промінь у світла
колеса життя
на круги повертала свої.
Колеса життя
невимовно прекрасної сили
мене відірвуть
від землі, і тим більше, від шпальт…
Невичерпно вперто,
сміливо і просто красиво
найтонші квітки
пробивають найгрубший асфальт.
Я в цьому потоці життя
неймовірно мізерна…
До перших отав доростуть
маргаритки крихкі.
Весни чарівної
несказанно сонячні зерна
дають зрозуміти,
що час прокидатись мені
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2014
автор: гостя