якби я був мазохістом, я жив би весь час у раю
у світі, де день і ніч змішалися у клубок.
хтось із нього висмикує нитки без жалю,
бере пістолет і вкотре зводить курок.
і от - постріл вкотре завис, наче дощ,
перші краплі якого ще не торкнулись землі.
в одних закапелках душі вже розростається хвощ,
в інших, як це не дивно - досі лунають пісні.
всі дати і принципи вкотре змішались з багном.
клубок чорно-білий став просто безформною масою.
хтось тішиться пістолетом,
хтось - пострілом,
хтось - курком.
для більшості ж передчуття пострілу
вже є само по собі прикрасою.
19.03.2014р. [04:19]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487751
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: Віктор Шупер