замурована.. стисла пісками
поневолена волею
змій
спокушав
все вишукував храми
та я вмерла
для
рук твоїх
мій..
мій чоловік
скільки щастя мені ще треба?
повернувся б
чи більшої манни бажали мої вуста?
усередині черепу драми
християни чи мусульмани
все одно
білі ночі Христа
підперізують
боги вугілля кидають у очі зі свистом
і сміхом вмивається грім
блискавиці готують стріли
їх погоні за самим смілим
перевертнем став їх дім
гарцюють
пиячать
крісло
одне ..
як багато вікон
і в кожнім спить немовля
носиком шмигає хниче
ковдру йому іздаля
бачу
обійми
ручки
очі мої незворушні
спить моя рідна Земля
свічка
в печі полінячка
до ранку
тримайся мій любий
маяк твій завжди у руля..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487575
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: ЇЇ ТІНЬ