Якого "золота" вам треба, аби насититись сповна?
Чого ж ви просите у неба, коли душа у вас сліпа?
Хіба, зіпхнувши все на долю, вам легше стане по житті?
Для себе випросили волю, самі ж бо тонете в смітті -
в смітті образ та лицемірства, яких іще не бачив світ,
у суміші брехні й блюзнірства втоптали щирість - білий квіт.
Якого "золота"? А стане? Чи, може, в брата і сестри
забрать останнє? Чи у мами?.. Прости, нам Господи, прости!..
Не стане сліз, щоби омити від чорних плям людські серця,
які кровлять, які розбито об гострий бік від камінця,
в якому правда скам`яніла. Вона, здається, тихо спить.
Вона неначе оніміла... Моліться! Може, Бог простить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487549
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2014
автор: Ксенія Фуштор