Руйнуєм всі зневажливо деталі
давно в відносинах заклали динаміт,
не важко здогадатись далі -
що попелом паде колись міцний граніт...
Самі того не бачачи шукали
сліпими рухами коробку сірників,
а друзі тішились, немов шакали
коли яскраво гніт вже загорів.
Та є ще час не дати волю силі
що з вибухом зітре щасливі згадки,
не дать вселенській вибуховій хвилі
зім*яти почуття в дешеві складки.
Щоправда в кожному живе садист,
прихований від світу кат
яким з дитинства править хист,
якого проявив Пілат.
Неможу ставить підпис там
де інші імена...ініціали,
я їх чекатиму обабіч брам
щоби прийшли...вершити ритуали.
І опріч тих воріт стоятиме роками
з пожовтілим списком чоловік,
чорнило й хрест стискатиме руками
не підіймаючи важких повік...
Пройдуть роки, старечі руки знову
все рухом завченим дадуть перо,
та хтось із хрипом розпочне розмову -
це та яку чекав...на ній тавро.
Лиш очі старця видадуть іскру,
що з молоду ще гріла сильне тіло
та згасне враз у спогадів виру -
а погляд скаже "йди",і так душа боліла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487531
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2014
автор: Турист