В крові потоплена країна
щури втікають з корабля,
лишилася згвалтована руїна
і щедро вже напоєна земля...
Та знов кружляють грифи в небі
шукаючи у нас легку поживу,
ми встанем всі по цій потребі
стіною за блаженну ниву...
Я теж одна цеглина в мурі
встаю...Готовий йти у бій,
і витерплю на власній шкурі
той погляд що кидає вій...
Пробачте всі,якщо не повернусь,
не лийте сльози на могилі
я перед Богом сміло поклянусь
здобути світлу долю Україні.
Не встигло небо повернуть блакить
відразу натягнуло чорні хмари,
бо зло живе...а страх не спить
наносячи нові й нові удари...
Народе Мій! козачий спадок,
не спи, відбий останній гвалт
хай розриває деспота припадок
від піднятих на захист варт.
Не раз ми здобували волю,
у своїй крові топлячи царів
самі захопим кращу долю,
вогонь повстань наш дух зігрів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487530
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2014
автор: Турист