Загнуздаю я коня
Невдоволення і злості,
Щоби їздити щодня
До байдужості у гості.
Що в нас робиться не так
Це усе мені до спИни,
Бо спадковий я бідак
Й не впливаю на причини
Щоб змінилося життя,
З бідака я б став заможним,
Бо для влади я сміття
Й зневажати мною можна.
Думав так багато хто
Поки банда керувала,
Грабувала нас гуртом,
А громада все мовчала.
І терпіла крадіїв,
Слухала всі їхні байки,
Обіцянок купа слів,
Та лише це крики чайки.
Та терпець урвався вмить,
Як суспільство це дістало,
Бо схотіло гідно жить
І бандитів геть прогнало.
20.03.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487166
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: Георгій Грищенко