Життя не театр.

Ми  в  театрі  життя,
Граєм  свої  ролі.
Загравший  забуваєм,
До  щастя  паролі.
Одягаєм  часто,
Інших  маски.
Щоб  мрія  збулася,
Нашої  казки.
Та  не  рідко  буває,
Що  так  губим  себе.
І  забуваєм  про  тих,
Хто  любить  не  маску,  а  тебе.
Нам  плескають  в  долоні,
Але  тільки  не  вона.
Твоїм  фальшем,
Наситившись  сповна.
Ти  втратив  не  глядача,
Ти  втратив  людину.
Вона  в  тобі  пізнала,
Ту  себе,  єдину.
Ти  славу  получеш,
Зігравши  свою  п'єсу.
Але  скільком,
Ти  задвинув  завісу.

Краще  грати  жебрака,
У  якого  є  родина.
Чим  бути  королем,
Який  не  заслужив  слова  людина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487110
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: 333