Ми в театрі життя,
Граєм свої ролі.
Загравший забуваєм,
До щастя паролі.
Одягаєм часто,
Інших маски.
Щоб мрія збулася,
Нашої казки.
Та не рідко буває,
Що так губим себе.
І забуваєм про тих,
Хто любить не маску, а тебе.
Нам плескають в долоні,
Але тільки не вона.
Твоїм фальшем,
Наситившись сповна.
Ти втратив не глядача,
Ти втратив людину.
Вона в тобі пізнала,
Ту себе, єдину.
Ти славу получеш,
Зігравши свою п'єсу.
Але скільком,
Ти задвинув завісу.
Краще грати жебрака,
У якого є родина.
Чим бути королем,
Який не заслужив слова людина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487110
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: 333