І паралізовані вже душі билися у ритм конвульсій,
Виражаючи агресору репертуар свого протесту.
Пив я заспокійливе з музичних нот і сірих слів-емульсій,
Намагаючись вловити їхні чорні букви з-під контексту.
І зневоднені тіла залюднили стемнілих вже книжок міста -
Позлипалися сторінки та обшарпана геть палітурка...
Він уже не п`є чорнила і завершує спаклюження листа.
І параліч у житті припинить смерть, а не якась мікстурка...
19.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486894
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: Микита Баян