Чи ти знаєш, що їдять у Амстердамі поні?..
Чим годують зараз у Бразилії автівки?..
Скільки коштують дві чашки кави в Лісабоні?..
І чому в Гаїті краще жити без домівки?..
Чи ти бачиш щось хоч далі висоти карнизу?...
Може, скажеш, як назвати громадян у Того?..
Правда, і мені теж байдуже до мов Белізу,
Та, мабуть, ти все ж не знаєш ні про що із того...
Я не був, здається, ще ні разу в Сурінамі,
І не куштував тих смажених комах в Тайланді.
Їздив на старому вже слоні десь у В`єтнамі
Й не ходив кварталами на Батьківщині Ганді...
Це всього лише невиліковна геть уява
І шматок надхворої фантазії поета.
Засмагав я так сам уві сні: на острів Ява...
Падав з Бруклінського мосту ще до злету...
В мене корабель пливе морями рим та строф.
Бачив пагорби столиці
Еспіріту-Санту...*
Мій літак лиш зазнає ритмічних катастроф.
То були картини і писання в ночі мантрах...
18.03.2014
P.S. На фото до цього дивного твору столиця штату Еспіріту-Санту, тобто Віторія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486466
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2014
автор: Микита Баян