Влюбляються не в тіло,
Влюбляються у душу.
І як знеможані моряки у морі,
Знаходимо ми жадану сушу.
Нам хочеться у небі літати,
Від цього почуття.
І так голосно мовчати,
Та з нею бути до небуття.
Разом світанки зустрічати,
На березі Дніпра.
Їй компліменти шептати,
Від усмішки її завмира.
Ділити радість та горе,
Приймаючи біль на себе.
І розійдеться нещасть море,
Бо вона любить тебе.
Ти з нею і байдуже все,
Політика і навіть навчання.
Нас своя течія несе,
Під тихі звуки кохання.
Обриси її у твоїй голові,
Недають тобі спати.
Вони як лави снігові,
Не дають її забувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486336
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2014
автор: 333