Дивись на неозорі її шляхи,
Дивись на степи,
На космічні луги,
Де сором
З відтятою головою
Швидше
Перетвориться
На сморід
Ось чхни в останній свій
Кулак:
Не змилосердься
Кричи:
"Ми
За комічність,
Ми за комічність,
за смачні
кийки"
і голосно так кричи – "це лозунг
свободи",
"це лозунг відродження"
ми йдемо
у глибочінь
зігнилої матки,
і сам центр
керування
грається
з нами
у хованки
Ховай
кістки,
що освічують
сонце
Виховуй у собі
Раба
й Окупанта,
виховуй
у собі
Чарівну
Черепаху
Спотикання
О
Власний
Залишок
Тіла
Знаю карту
Поневірянь,
але
ж
ні,
гублюсь
у просторі
бісового
годинника
Шиза
накриває
усі нерозітнуті
горлянки:
Не чекайте
завтрашнього
дня,
ось вона уже
наближається
із сокирою
правди
правди?
Ядерний світанок.
Вірно,
Панове, зітріть
усе нахуй на порох,
Але спершу
Позабирайте
Власних дітей
Із концтаборів,
Для яких уся
ця миротворча
акція була запланована
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486176
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.03.2014
автор: Immortal