Зупинка в вічності – наш час земний.
У ньому є початок і кінець.
Він нереальний і не показний,
Він фантастичних снів гравець.
У ньому дія може буть й не буть,
Очима ти всього не бачиш.
Що було завтра у цю мить забудь,
А у минулому покривдників пробачиш.
Ілюзії засіли в голові.
У те, що бачиш не увіруй, бо нема.
Не вір ні солов’ю, а ні сові,
Всім разом і нікому зокрема.
Орієнтацію вже втратив? – Ну й дарма!
Хай залишається усе таким, як є.
А то до купи скидається, як гурма,
Не зрозумієш де твоє, а де моє.
Однак, серйозності проблеми не зневаж,
Якась, все ж, таємниця заховалась.
Десь судження оце таки взялось –
Подумай, роздивись, розваж.
Знаннями люди володіють не достатньо,
Та й не шукаючи, в невігластві живуть.
Дорогами невченими ідуть,
хоч вчаться декотрі достатньо.
Завуальоване життя-буття,
Та правда й істина у Божім Слові.
Живих істот із Богом співжиття
Розпізнається духом у розмові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485988
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2014
автор: Едельвейс137