Дівчина із моря, що народжена між хвиль бурхливих,
Стала королевою стихії: вод і океанів...
В ній знайшов я тиху гавань серед течій цих мінливих,
Хоч і б`є у берег часом, як у дужі барабани...
Дівчина із моря зачаровує красою тіла,
Вабить голосом очей, що так прекрасно грають ноти...
В репертуарі має пісню повільну й жваво-смілу,
Ще сумну й веселу, знає гімн
сміливих патріотів...
Та найчастіше грає все ж сумних мені рапсодій,
Хвилі-струни задають шалений темп грозою неба.
Я б не чув зовсім їхніх теплих слів-морських мелодій, *
Та не можу вже давно не прислухатися до тебе...
ДТХ
15.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485917
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2014
автор: Микита Баян