Чекаю, як поле засіють онуки,
В стерні після жнив зацвітуть спориші
І руки внучаток, спрацьовані руки,
Вкладуть у хлібину частину душі…
Щоб смак цього хліба, як мамина ласка,
Як образ, що завжди висить на стіні,
Був смаком до скону, чаруюча казка,
Щоб хліб на столі був завжди у рідні.
Щоб син мій пишався, що хліб їсть дитячий,
Що діти його, як і він, трударі,
Хай серце співає, радіє, не плаче,
І родяться правнуки в щасті й добрі.
А небо, щоб синє сіяло над нами,
Зростали хліба і рум’яний був хліб,
Батьки, щоб пишались своїми синами,
Крутив свої вуса усміхнений дід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485408
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2014
автор: Віталій Назарук