А я шукала лінії дотичні
до тих сердець. Фальшивила струна.
Чомусь рядки лягали так готично,
як золотом карбована труна.
Я розривала лінії долонь,
щоб вберегтися від прадавніх чар.
Та сивина торкнулась моїх скронь,
не запитавши дозволу у хмар.
А я шукала сонця серед ночі…
Води в пустелі. Квітів у снігах.
І вірші стали вже, немов пророчі.
А на душі - кружляє чорний птах.
Я думала, не все ще так трагічно.
Лише один ковток твоїх пісень…
І буде день цей не таким готичним.
А буде просто світлий, білий день.
А я шукала чистої криниці,
щоб з неї лиш напитися води.
Але твоїх очей хмільні зіниці
три кола пекла кликали пройти.
Я так шукала світла хаотично
у сяйві зір. У мареві заграв.
Але рядки лягали так готично…
Мій Білий Ангел майже Чорним став...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2014
автор: гостя