Я обіймаю її за талію,
Але з такою щирістю,
Як обіймають маму,
Вперше ми з нею
Зустрілись у Талліні
І всі наші особисті баталії,
Які інстинктивно виникають
У парі,
Де кожен звертає
На себе увагу,
Переросли у взаємну
Спрагу
За відчуттям
Один одного обабіч
Своєї руки.
Я хочу завжди її
Берегти
Від усіх
Революцій і мук,
Особистісних переживань,
І коли нас застане
Грудень,
Я цілуватиму її
Палко в губи,
Я укриватиму її пледом,
Я грітиму у долонях
Чай.
А щодо моїх
Страждань?
Хіба це все володіє
Змістом,
Коли ми створені
Як артисти
У якомусь дешевому
Водевілі.
Головне, що я люблю
Її щиро,
І вона мені справді
Вірить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484084
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин