Ти, сонце, ні на кого все ж не схожа,
Тебе лиш з дивом порівняти можна!
Моє ти небо і прекрасні зорі,
Мої річки і теплі хвилі в морі!
Степи й лани, поля й розкішний гай,
Мене родючістю землі вітай!
Вбери квітками сад, що вже зелений,
Змальовані пейзажі та марини!
І розфарбуй-но кольором тепла
Все те, що ще природа не змогла!
Ти - всесвіт й космос мій чарівний,
Я Місяць, що Землі так вірний,
Захоплююсь тобою вже сповна.
Ти - дівчина й в очах твоїх весна!
Ти - це безмежність між моїх думок,
І я б летів з тобою до зірок!
ДТХ
06.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483984
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2014
автор: Микита Баян