Моя вдячність вже нічого неварта...хай як майстерно написані рядки....цінуйте рідних поки ще відчуваєте їх подих...чуєте мову...бачите теплий погляд..R.I.P...спочивай з миром...
І ти пішов...Туди де мабуть краще
залишив нас із смутком тет-а-тет,
твоє життя було бадьорим...справжнім,
а в пам*яті зостався рідний силует...
Хоч ці рядки розмиють щирі сльози
що рясно крапають дощем з очей,
пройдуть роки...слова заглушать грози
та ти залишишся моїх думок орфей...
Цінуючи десяту долю вчинків,
не бачачи чудес земних
руйнуючи фундаменти святих будинків
ридаємо під звук молитв сумних..
Вознісся...станеш право Бога
і будеш суд вершити по любові...
нехай чекає стоптана дорога,
там ангели чатують чорноброві...
В житті мав совість за ідею
старавсь зарадити чужому горю,
все бачив душу під іржею
у плаванні пішов у потайбічне море...
За все вклонитися? Занадто мало -
та не припасти вже до плеч,
шкода що вже тебе нестало
наставника для всіх малеч...
Віддав усе... Останній подих,
Коли у грудях стисло від жалю
щодня творив маленький подвиг
у помислах подібний кришталю...
Я можу написати безліч слів,
в папері передати смуток,
та лише "дякую" сказать хотів
і обійняти теплі руки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483493
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2014
автор: Турист