Це мій останній лист тобі, моя любове,
Посміхнись при нашій зустрічі як вперше і востаннє,
Прийми мій дар, кроплеНий потом й кров’ю,
Прийми мій дар, прийми своє бажання …
І постіль не міняючи, так воду не фарбують,
Я збитий з ніг стою навколішках як раб,
Пусті слова твої, нікого не турбують,
Бо більше може розказати, мертвий сад.
І сльози хай течуть мої найдовшою рікою,
Ікони зняті і завернуті в тугий платок,
Я був закоханий у тебе з головою,
Та певно лишнім був останній мій ковток.
Попіл розвіється по морю і по полю,
Колись змудрують рай і для таких як я,
А зараз дайте мені щось, важке від болю,
Бо навіть в пеклі не пече, як в голові, твоє ім’я …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483234
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Віктор Непомнящий