Кажуть, що надія завжди виживає.
Навіть коли серце рветься на шматки,
В дні, коли здається, мить – і нежива я.
Кажуть…Чи то правда? Чи самі плітки?
Кажуть, що коханням можна все зцілити.
Кажуть, надихає, крила надає.
Тільки я не знаю, чи існує в світі
Той, кого зустріну і скажу «моє».
Кажуть, якщо віриш, море по коліна,
Жодна перепона не страшна тоді.
Кажуть, просто вір в це, вір і йди невпинно.
А чи так це просто, коли ти в біді?
Кажуть «не жалійся, треба бути сильним
І тримати планку з іншим нарівні».
Я не досконала. Я на те й людина,
Щоб були і світлі, й сірі, й чорні дні.
Кажуть, як назвеш ти, так пливе твій човен,
Все від нас залежить. Все. Практично все.
Що як швидкоплинна (може й випадково)
Течія невпинна човен віднесе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483043
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.03.2014
автор: makss