я обіцяла, я давала слово - не пити кров
з послаблених кущів ..
стільки поетів - і одна основа,
я чую силу, питиму дощі..
цвірінькала під вухом, дзеленьчала
пташина над відчиненим вікном
сонцем за хмарами весною пригощало
топлячи кригу в серці молотком
стуки на видосі полегшують пилюки
стільки ховалося під ковдрою піском..
зітри - співала та неугомонна,
мабуть десь заморила черв'ячком,
поночі встала, брови підмостила
в кубельці її тихо, без оском..
вдяглася і нарешті зупинилась
пити захтіла під сухим зонтом..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482941
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2014
автор: Ольга Ратинська