1
Сриймай мене як мить забуття,
Cприймай мене, як вежу,
У якій шибениця вже не та.
2
Королівський нарід
нарощує зграю велетенських птахів
у годівницях християнських вітрів
3
м’язи пульсують від оголеного жала тхора
Mіsantropus.
Тропічний нарис.
Клінічна картина уже не та.
4
цівка людяності –
Дебелого звищого гуманізму,
Відпала рука із скринею світлооких мерців.
Сонце у зеніті місяця
Скотилось, проколюючи дерев’яне серце
5
Мить Люшера –
нагадує грозу вогняних алебард;
Колір шкіряних перетинок кажана
Співпадає з голосом дуалістичної парадигми
Носи мене у кишені, наче медальйон Св. Петра.
Носи мене доти –
доки не знатимеш, як звідси вийти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482602
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.02.2014
автор: Immortal