Верніть всіх рідних, що забрали небеса
Усіх верніть, нехай подивлюсь в очі.
Нехай вночі навідають у снах
Боятись не потрібно, не стривожать.
Життя біжить,летять роки,
І їх потік стрімкий не зупинити.
Дідусь пішов, дядьків уже нема
Хоч сльози на очах, та треба жити.
Живем з надією,що завтра буде легше
Не будем рвати душі і серця,
Що зможем спокій істинний принести
Та все ж... Вони пішли у небуття.
Лишили слід, у спогадах,думках
Який ні приховаєм,ні забудем
Можливо біль, втамується в роках
Але не в цих суворих,сірих буднях.
Коли ж відчую на душі, гарячий дотик.
Пізнаю я не страх,а каяття,
Чому ,,Люблю",сказав лиш на могилі
Не мовив їх, за вашого життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482451
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.02.2014
автор: Юрій Бондар