ти так хочеш катренів моїх
та я звикла з гори та й у воду
щоби плескотом краплями сміх
зігрівав твоє тіло і вроду
ти так хтів про кохання як слід
що ж поробиш - не вірю я броду
у саду заборонений плід
соком вабить очами зі льоду
перелазьмо, бурштиновий пліт
по колінця мурличе природа
піна й зорі, гайда у політ
там нам бог у долонях вберіг
справжню, теплу, невже нагороду?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482164
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2014
автор: Ольга Ратинська