як тебе важко тримати, ще важче не відпустити
безпроцентовий зір
псує настрій одним мерегтінням,
мовчанням твоєї зими,
швидкої
коли насіння
з холодних хмар сиплеться в мої коси
вплітаючи сивину твоїх дум
вростає курчавим ембріоном
повільної дії моєї довгої зими
без чаю з цукатами
моя підсвідомість рубає дроти
твоїм наголосом на слові
„Відпусти!”
як же важко, не маючи - втратити,
пустку ще трохи живого серця..
в Тобі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481917
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Ольга Ратинська