Сам собі, самітник...
Угорі підлоги
Йде птах-перелітник
Без жалю й тривоги...
Йде, рахує пір`я,
Вирване із серця...
За його повір`ям
Рай в південних верстах.
Та літає він тут,
Не в раю, а пеклом,
Між морозу й тьми груд.
По обіді смеркло...
Неба він не баче,
В стелю, може, лиш б`є.*
Серце ще юначе,
Мов давно вже старе.*
Серце ще юначе
Зараз ледь стукотить. *
Мертве вже неначе,
Дожива свою мить...*
Між усіх тих звірів,
Нелюдів, що "милі",
Він стрів простовірів,
Що із ним донині...
25.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481842
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Микита Баян