Моя ридає ненька…
крізь біль тримає квіти...
Голосить, що маленький...
що не пожив на світі!
- Не треба побиватись!
Бо я ж не заспокою!..
Завжди повинна знати -
Син поряд із тобою!
Твої думки читаю...
Вони усі про мене...
Я спокою не маю!
Не побивайся, нене!..
Голосить на могилі…
Свої ламає крила.
- Ти пам’ятай - країні
Героя народила!
За справедливість краю
Тримався син твій гідно!
Тобі болить... я знаю…
Не рви серденько, рідна!
Розквітне Україна!
То ж мабуть воля Бога -
Твоя дала дитина
життя в цю перемогу!..
Не б’ється вже серденько
єдиного ж бо сина!
Не вберегла рідненька…
Загублена дитина...
Пішов на барикаду...
Пустила мати сина!
- За мир, народ, за правду!
Ти пам’ятай, країно!..
24.02.2014 р.
Фото з інету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2014
автор: Любов Вишневецька