А яблука на яблунях не зірвані висять
Коло пустої і сумної хати.
Вони не дочекаються тих рук,
Що будуть їх у кошики зривати.
Не вернуться до хати хазяї,
Бо віднесли на цвинтар їх весною.
Так яблуні тоді в саду цвіли
Рожево-білим цвітом світанковим.
Забули діти батьківський поріг,
Поїхали в чужі краї,за море.
І довго їм дивились верби в слід
І плакало дитинство босоноге.
А чорнобривці на весні
Насіялись самі.
Щоб літом,осінню цвісти
Як пам"яті вінки.
Калина з вітром гомонить,
Бузок давно відцвів.
Кружляє біля вікон джміль,
Відпочивати сів.
І пахне м"ята у дворі
Коли пройдуть дощі.
Чекає хата хазяїв,
Та не прийдуть вони.
І сумувати буде хата,
Криниця удворі.
Бо воду нікому вже брати,
Стежини в бур"яні.
І яблука на яблунях не зірвані висять
Коло пустої і сумної хати.
Вже листя облетіло у саду,
Зимою хто їх буде зігрівати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481326
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2014
автор: кацмазонка