Я маю надію,
Що це все безслідно
Не зникне
Маючи сенс,
Кожен із тих,
Хто сіяв надію,
Зважену без
Терез,
Кожен із тих,
Хто вживляв її
Радіацією АЕС
У щитоподібні
І у серця,
Кожне народжене
Немовля,
І ненароджене
Доки також
Дякує Вам,
Побратими,
За те, що весняний
Дощ,
За те, що майбутнє
Літо,
І просто ранішній
Дим,
Зсідається по кордонах
Країни із
Новим серцем
Палким,
За те, що кривавий
Лютий,
Мігрує у вільний
Квітень,
Ніхто цього не
Забуде,
Люде:
Чорною
Стрічкою
Білі квіти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481291
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин