А пам’ятаєш, ти казала:
"Чоловіки не мають сліз",
Та я недавно пригадала,
Як хлопець до намету ліз.
В нього ранена була нога,
Але він щит обняв в руках,
В голові за волею туга,
А очі голубі в сльозах.
Та це не біль перемагає,
Не жалість до свого життя,
Він гордо серцем здобуває
Для України майбуття.
Він загартований боями,
Але чому тоді щока
Бринить молитвою до мами
Й блищить сльозою здалека?..
Бідолашний не збагне ніяк,
Чому на нього брат повстав,
Та, зібравши сили у кулак,
Він витер сльози у рукав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481179
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: Плюта Вікторія