Мені сняться порожні міста -
покинуті...білі...
Їм сонце цілує пошерхлі долоні,
безмовні вуста,
а ноги - лоскочуть хвилі.
Сюди не приходить світанок,
не править ніч.
Тут сонце -завжди в зеніті.
Між Стертих Історій,
загублених знаків, забутих облич
блукає вітер.
І пісок, наче бог, проникає
у кожний храм,
у кожну щілину вже тисячу
тисяч років.
І спокута моя - опинятись
щоночі - там
і чекати ТОГО-ХТО-НІКОЛИ-НЕ-
З"ЯВИТЬСЯ кроків...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481060
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2014
автор: уляна задарма