Одні кричали:
“Рви її на шмаття
(ведь это две отдельные страны…)”
А другі їм, у впертому завзятті:
“Не треба рвать… а тільки – розіпни…”
Ще треті, не виходячи з осель:
“Та просто вбий. Спали її. Спали.”
Серця жорстокі і черстві, мов скелі.
Землі моєї дивний корабель
пливе й цвіте, мов маки у пустелі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2014
автор: гостя