Немає слів – лише глибокий біль,
Немає днів – одна суцільна рана,
Пульсує час – в мені і у тобі,
Ції залоги підневільний бранець.
Палають опустошення вітри,
До істини немислимо добраться,
Та живить віру непідробний штрих,
Прорвавшись крізь кордон інсинуацій:
Долаючи розгубленість і страх
Несуть повсталим пити та поїсти:
Старенька жінка з вузликом в руках,
Дід на візку – насправжні терористи.
І відчувають позахмарні,ті,
Ізховані за спинами чужими,
Що цей неусихаючий потік –
Є остаточний вирок для режиму.
Та гонор вище глузду і чеснот.
І в цій армагедонській круговерті
Лягають поруч – «беркут» й патріот –
Заручники запрошеної смерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480688
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2014
автор: stawitscky