Ти проводжаєш загиблих сміливих синів у дальню путь, в останню путь.
Я на колінах благаю їх добре прийми, та не забудь, пам’ятай, не забудь.
Земле моя, я плачу с тобою
Над кожним загиблим, над ворожбою.
Вкраїно моя, прошу схаменися,
Назад озернися, братам усміхнися.
Досить ненависті, досить образ, досить крові людей, наших людей, твоїх дітей.
Брат свого брата повинен любить, а не стрілять, горнуть до грудей, до братських грудей.
Земле моя, я плачу с тобою
Над кожним загиблим, над ворожбою.
Вкраїно моя, прошу схаменися,
Назад озернися, братам усміхнися.
Діти повинні сміятись від щастя й любить, мати й батька любить, а не губить.
Кожен із нас має право буть вільним і жить, в злагоді жить, цінить кожну мить.
Земле моя, я плачу с тобою
Над кожним загиблим, над ворожбою.
Вкраїно моя, прошу схаменися,
Назад озернися, братам усміхнися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480667
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2014
автор: Белка Владимировна