Як стукає серце...Моя Україно!
Моя бідолахо,ти знову в вогнях
І різнії люди до Києва линуть,
Таке знову є,наче в древніх піснях.
Моя Україно!Знов стогнеш від болю,
Багатостраждальна красуне моя!
Та тільки народ твій нарешті з тобою
В той час,коли знову здригнулась земля.
Відкрилися очі,засліплені очі
Й сліпих вже не буде,бо бачиться шлях
І знає народ,що для себе він хоче
То ж зник вже навіки той первісний страх.
Немає покори і віри не буде,
Бо вірити можна,та тільки собі.
Гуде непокірний,схвильований люде,
Готовий загинуть у цій боротьбі.
Тримайтеся, люди,бо серцем ми з вами,
Молитву читаєм і віримо в вас,
Бо ненька-Вкраїна багата синами
Й доньками багата,коли тяжкий час.
Як стукає серце...Ці біднії люди
Нікому не треба,вони лиш як щит
І страшно,що далі в країні цій буде...,
Та може ще пісня усе ж задзвенить.
19,02,2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480659
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2014
автор: Руслана Сапронова