В чорнiм небi зiрочки такі славні,
Баби дивляться на них стародавні,
А вони в степу давно -аж одвiку,
Вже змарніли на вітру їхні лики.
Половецькі ті часи, ой минули,
Покоління не одне вже заснуло!
Непогода та дощі тут прокляті,
Та по осені стерня як багаття.
Це історія моя та Вітчизни,
І тому стоїть стара тризна,
Пам"ятати все ми повинні,
Зберігати, Боже мiй, предків тіні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480103
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2014
автор: федор